Прус Л.В. ПЕРФОРМАТИВНІ ПРОМІСИВНІ МОВЛЕННЄВІ АКТИ У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
Прус Л.В.
аспірант,
Київський університет імені Бориса Грінченка
ПЕРФОРМАТИВНІ ПРОМІСИВНІ МОВЛЕННЄВІ АКТИ У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
Сучасний політичний дискурс рясніє обіцянками, особистими зобов’язаннями, гарантуванням, тобто промісивними мовленнєвими актами, що зумовлено потребою не тільки інформувати аудиторію про якийсь аспект суспільного життя, а й переконати слухачів у правильності своїх поглядів, отримати їхню підтримку, спонукати їх до позитивної реакції на промовця, а також для створення індивідуальної позитивної картини лінгвістичного маркування власного іміджу. Промісивний мовленнєвий акт може виражатися експліцитними перформативними актами та імпліцитно. У політичних промовах здебільшого вживають імпліцитні промісивні мовленнєві акти. Експліцитні висловлення дозволяють легко ідентифікувати промісиви, тому саме такі перформативні промісивні мовленнєві акти викликають неабиякий науковий інтерес.
Експліцитними перформативами постають такі промісивні мовленнєві акти, які містять маркер ілокуції здійсненого акту, і цей показник виражений перформативом-промісивом у формі 1-ї особи однини чи множини теперішнього часу активного стану дійсного способу. Вперше термін «перформатив» у лінгвістиці використав Дж. Остін у праці «Слово як дія», який запропонував перформативами називати такі висловлення, вимова яких водночас є здійсненням певної дії [5, с. 27]. Відомий французький лінгвіст Е. Бенвеніст перформативи назвав «відфразовими» (делокутивними) дієсловами і зазначив, що такі промісиви як клянусь та обіцяю є водночас і мовленнєвим визначенням, і актом клятви, обіцянки [8, с. 22]. Отже, у перформативних висловленнях дія та мовлення виявляються рівними, тобто перед нами мовленнєва дія, або мовленнєвий акт, а перформативне дієслово-предикат із семантикою обіцянки – один з основних компонентів експліцитного перформативного висловлення-промісиву, індикатор ілокутивної сили, який вказує на те, що висловлення рівнозначне здійснюваній мовцем дії.
Дж. Остін зазначав, що визначення перформативності не потребує будь-якого граматичного чи лексичного критерію, який допоміг би встановити різницю між перформативними і всіма іншими висловлюваннями, хоча і виділяв низку характерних загальних ознак: окрема граматична форма для перформативного дієслова (перша особа однини дійсного способу), неможливість розмежування за критерієм істинності / неістинності перформатива, а також такі ознаки, як результативність, конвенційність, автореферентність, одномоментність [5, с. 117–118]. На основі вищезгаданих ознак у сучасній лінгвістиці В. В. Богданов сформулював основні ознаки перформативних висловлень: еквіакціональність (дорівнює дії); неверифікованість (неперевірюваність за критерієм істинності / неістинності); автореферентність (здатність перформативного акту бути референтом для самого себе); автономінативність (називання самого себе); еквітемпоральність (темпоральний збіг часу дієслова і дії); компетентність (наявність повноважень у мовця); певне граматичне оформлення [3, с. 59–61].
Окрім перформативного промісиву важливими елементами експліцитного перформативного промісивного мовленнєвого акту є координати я, тут, зараз. Координата я має значення персональності і вказує на те, що адресант називає дію, яку пов’язує з собою через морфологічний показник (займенник). Ця дія співвідноситься з індивідуальним мовленнєвим актом, який має поточну референтну співвіднесеність, а параметр суб’єктивності підпорядковує всі інші параметри прагматичного контексту [1, с. 170]. Важливе значення також має часова координата – зараз. Саме завдяки їй у перформативному висловленні відбувається референтне співвідношення з теперішнім часом мовленнєвого акту. Недотримання або зміна цих перформативних координат призводить до зникнення перформативності комунікативного акту. Тому в експліцитному перформативному висловленні промісиви української та російської мови реалізують значення мовленнєвої дії тільки у теперішньому часі: Я обіцяю, клянуся на цьому місці, що коли Радикальна партія прийде до влади от перші реформи, які ми почнемо в судах і прокуратурі – розстріляємо десяток прокурорів і суддів. Я сам особисто це зроблю (О. Ляшко); Обязуюсь никогда не ставить личные интересы выше общественных, действовать исключительно в интересах территориальной общины города Харькова, всячески содействовать социально-экономическому и культурному развитию города (Г. Кернес). Щодо експлікації промісивів у англійській мові лінгвісти не одностайні: В. Пархоменко у статті «Експліцитно-перформативні висловлювання в англійській мові» стверджує, що дієслово-перформатив може вживатися у Present Continuous Tense [7, с. 43]. На противагу їй російська дослідниця К. Боброва у праці «Мовний механізм вираження мовленнєвих актів на матеріалі комісивів англійської мови» зазначає: «Комісиви англійської мови реалізують значення мовленнєвої дії у часі Present Simple (Indefinite) Tense (I promise to do smth / that I’ll do smth). У будь-якому іншому часі дієслово-комісив перетворюється у дієслово з описовим значенням» [2, с. 68]. Ми погоджуємося з думкою Катерини Бобрової, що промісиви в експліцитних перформативних висловленнях правильно вживати у часі Present Simple (Indefinite) Tense, оскільки однією з особливостей форми теперішнього часу промісиву-предиката є специфічний теперішній час, який продовжується рівно стільки, скільки триває акт локуції і закінчується разом з ним [2, с. 68]: If I win the presidency, I guarantee you that those four prisoners are back in our country before I ever take office. I guarantee that (Д. Трамп). Внаслідок цього в англійській мові промісив-перформатив неможливо передати формою Present Continuous.
Деякі лінгвісти вживають поняття «імпліцитний перформатив», яким позначають недескриптивні висловлювання, позбавлені перформативного дієслова, які водночас відповідають головному критерію перформативності – еквіакціональності [4, с. 165]. О. Падучева слушно зауважує, що висловлення без експліцитного перформатива часто можуть викликати низку неоднозначних інтерпретацій ілокутивної функції [6, с. 28], тому саме індикатор ілокутивної сили висловлення, за словами Ф. Реканаті, міг би «звільняти слухача від необхідності звертати увагу на контекст» [9, с. 20]. Ми вважаємо, що відсутність таких важливих ознак як автореферентність, автономінативність, автоінформативність у імпліцитних перформативів витісняє їх із площини перформативності. Тож, на нашу думку, тільки експліцитні перформативи є власне перформативами.
Отже, перформативні промісивні висловлення – це мовленнєві акти, реалізація яких водночас є зобов’язанням здійснити якусь дію. У політичному дискурсі переважає використання імпліцитних промісивних висловлень, аніж перформативних, де легко ідентифікується промісив. Основними ознаками експліцитних промісивних перформативних мовленнєвих актів є еквіакціональність, неверифікованість, автореферентність, автономінативність, еквітемпоральність, компетентність та певне граматичне оформлення. Відсутність хоча б однієї з окреслених ознак призводить до витіснення їх із площини перформативності.
Список використаної літератури:
- Боброва Е. Д. Влияние коммуникативно-прагматического контекста на выбор морфологических форм времени и вида/аспекта комиссивных предикатов в русском, английском и немецком языках / Е. Д. Боброва // Вестник Российского университета дружбы народов. Серия Теория языка. Семиотика. Семантика. – М., 2014. – № 3. – С. 168 – 1
- Боброва Е. Д. Языковой механизм выражения речевых актов на материале комиссивов английского языка / Е. Д. Боброва // Вестник Российского университета дружбы народов. Серия Теория языка. Семиотика. Семантика. – М., 2013. – № 1. – С. 66 –
- Богданов В. В. Речевое общение: Прагматические и семантические аспекты / В. В. Богданов. – Л.: Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1990. – 88 с.
- Макаров М. Л. Основы теории дискурса / М. Л. Макаров. – М.: Гнозис, 2003. – 280 с.
- Остин Дж. Л. Слово как действие: Пер. с англ. / Дж. Л. Остин // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. XVII.: Теория речевых актов. – М.: Прогресс, 1986. – С. 22 –
- Падучева Е. Е. Высказывание и его соотнесенность с действительностью / Е. Е. Падучева. – М.: Наука, 1986. – 271 с.
- Пархоменко В. О. Експліцитно-перформативні висловлювання в англійській мові / В. О. Пархоменко, О. М. Медвідь // Соціально-гуманітарні аспекти розвитку сучасного суспільства: матеріали всеукраїнської наукової конференції викладачів, аспірантів, співробітників та студентів, м. Суми, 21–22 квітня 2014 р. / Відп. за вип. О. М. Сушкова. — Суми: СумДУ, 2014. – С. 42 – 44.
- Формановская Н. И. Вы сказали: «Здравствуйте!»: речевой этикет в нашем общении / Н. И. Формановская. – 3-е изд. – М.: Знание, 1989. – 160 с.
- Récanati F. Meaning and Force. The Pragmatics of Performative Utterances / Francois Récanati. – CUP, 1987. – 278 p.
