Немировська О.Ф. ФУНКЦІОНУВАННЯ ХРОНОНІМІВ У КОНТЕКСТІ ІСТОРИЧНОЇ ПРОЗИ
Немировська О.Ф.
кандидат філологічних наук, доцент,
Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К.Д.Ушинського
ФУНКЦІОНУВАННЯ ХРОНОНІМІВ У КОНТЕКСТІ ІСТОРИЧНОЇ ПРОЗИ
Серед різноманітних розрядів і класів онімної лексики у художньому контексті особливе місце посідають хрононіми, основне призначення яких – відображати історію та культуру народу, національний побут, традиції. Хрононіми є провідними темпоральними маркерами, вони беруть активну участь у розгортанні сюжету, побудові образної системи та ієрархії всіх рівнів художності. У художньому тексті (ХТ) хрононіми є своєрідними „темпоральними локалізаторами зв’язків і відношень, розгляд яких дозволяє зрозуміти ситуацію, що представлена в тексті” [1, с.23]. Уживання хрононімів у ХТ передбачає використання їх у двох основних реалізаціях – як часових орієнтирів і як найменувань подій, історичних фактів [4, с.88].
У контексті історичної повісті Осипа Назарука „Роксоляна” хрононіми (23) можна поділити на 3 групи. До першої входять традиційні назви певних днів року, пов’язані з християнським та мусульманським календарем (13): святий вечір [2, с.79]; Великдень [2, с.214, 225, 297]; навечер’я св. В’ячеслава [2, с.290]; великий день Османської держави [2, с.103]; найбільший день Османської держави [2, с.187]; в річницю здобуття Стамбула, в день, що вертає щороку (29 травня) [2, с.186, 187]; свята ніч Кадр [2, с.314]; в день святої ночі Кадр (12 січня) [2, с.186]; у святу ніч Байраму [2, с.323]; у святу ніч Рамазану [2, с.67]; у святі ночі місяця Рамазану [2, с.217]; в перший день Джігаду [2, с.267]; двадцять третього дня місяця Мутаррем [2, с.291]. Другу групу складають хрононіми, що позначають історичні події та епохи (3): епоха Відродження [2, с.57]; велика доба держави Османів [2, с.63]; страшний час Капу-Кулів [2, с.66]. Третя група містить хрононіми, що точно чи зашифровано позначають конкретні дати (7): гарячий літній вечір 1518 р. [2, с.5]; перший рік десятого століття Геджри [2, с.63]; 1187 года [2, с.137]; въ лето 6655 [2, с.144]; 1526 рік [2, с.266]; дня 29 серпня 1526 р. [2, с.274]; в місяці Мутаррем 936 року по численню святої Геджри (у вересні 1529) [2, с.289].
Відповідно до жанру історичної прози, хрононіми у „Роксоляні” є, перш за все, засобом „об’єктивації й конкретизації у передачі подій” [5, с.148], і водночас виразним стилістичним засобом. Так, з метою побудови чіткої хроніки подій у повісті, хрононіми (переважно 1 і 3 групи) уживаються в наступних контекстах: „Було то в гарячий літній вечір 1518 р.” [2, с.5]; „ ... вона породила сина в найбільший день Османської держави” [2, с.187]; „В день святої ночі Кадр, у котрій зіслано Коран з неба, зголосився в сераю блукаючий дервіш” [2, с.186]; „Таємнича рука Господня зіслала на землю 1526 рік” [2, с.266]; „ ... в перший день Джігаду падав дощ кривавий на землю християнську, на шляхи, котрими мали йти незабаром полки падишаха” [2, с.267]; „Дня 29 серпня 1526 р. несподівано зустрівся він коло Могача над Дунаєм з усім військом угорського короля Людвика” [2, с.274]; „В місяці Мутаррем 936 року по численню святої Геджри разом з бурями зрівняних днів і ночей наблизилися під Відень передні сторожі і перші орди турецьких паліїв” [2, с.289]; „В навечер’я св. В’ячеслава розложено величезні султанські намети в селі Сіммерінг під Віднем” [2, с.290]; „А двадцять третього дня місяця Мутаррем відкрила турецька артилерія вогонь на Відень...” [2, с.291].
Яскравим засобом конкретизації та відтворення історичного минулого виступають хрононіми у текстах літописів, які наводить у своїх спогадах афонський старець („Святу Обитель сію возобновил человек, що вірив у Бога: князь на Галичі, Перемишлі, Звенигородці, Ушиці і Бакоті, Ярослав Осмомисл, син Володимира. Успе в Бозі 1187 года” [2, с.137]; „А въ лето 6655 убиша кіяне Игоря Ольговича” [2, с.144]), а також при описі паломництва Роксолани: „ ... місце, де святої ночі Кадр Коран зіслано з неба” [2, с.314]). Спогади старого учителя Абдуллага відображає контекст: „А султан Сулейман уродився в першім році десятого століття Геджри” [2, с.63].
Хрононіми другої групи виступають яскравими маркерами описуваної епохи. Так, колорит європейського Відродження створює відповідний хрононім у сполученні з онімним масивом: „ ... любила ту науку, яку їй подавав Річчі. З перейняттям слухала його оповідань про чудові будівлі італійські, про царицю моря – Венецію на 122 островах, про золоту книгу її родів, про її Велику Раду, про могутність Дожі, про олов’яні тюрми в підземеллях, про високі школи у Флоренції, про Ватикан у Римі та про всі дива епохи Відродження” [2, с.57]. Надходження нової епохи на Сході репрезентує контекст: „Чути було у воздусі, що надходить велика доба держави Османів” [2, с.63].
Окремі хрононіми уживаються в контексті пророцтв, народних легенд. Це є закономірним, оскільки повість „Роксоляна”, хоч і є історичною, все ж містить виразні фольклорні та легендарні мотиви, що насичують контекст яскравими асоціаціями: „А ти, ніжна квітко, не бійся страшного часу Капу-Кулів” [2, с.66]; „ ... постом і молитвою буде боротися Велика Султанка зі своїм гріхом, доки не піддасться силі шайтана – у святу ніч Рамазану...” [2, с. 67]; „Коли одна з жінок падишаха породить сина в річницю здобуття Стамбула, в день, що вертає щороку, то син той матиме інакше значення, ніж усі інші діти султанської крові...” [2, с.186, 187]; „ ... в палату Сулеймана ... у святу ніч Байраму ... приведуть дівчину (...) а він не прийме” [2, с.323].
У контексті досліджуваного твору хрононіми є також категорією експресивною, їм притаманне значне стилістичне навантаження; окремі хрононіми входять до складу різних фігур мовлення – порівняння: „Нараз засвітило їй у голівці, мов у церкві на Великдень” [2, с.225]; „Обляжене християнське місто немов віддихало(…) радісно, мов на Великдень, дзвонили всі дзвони” [2, с.297]; асоціації-паралелі: „ ... мусульманський символ пригадав їй інший символ інакшого свята, в ріднім домі батьків, де на святий вечір вносили дідуха і стелили на долівці пшеничну або житню солому” [2, с.79]; „Ніжні пахучі клуби диму пригадали їй Великдень у церковці Святого Духа” [2, с.214]; антитези: „ ... в круговерті часу наближався великий день Османської держави, в котрий її військо вдерлося в столицю греків” [2, с.103]. А хрононім у святі ночі місяця Рамазану відбиває одночасно східний колорит і побожність Роксоляни: „ ... над цілим храмом скажу збудувати чотири мінарети, високі, аж до неба. І забезпечу їх освітлення у святі ночі місяця Рамазану” [2, с.217].
Отже, розглянуті нами особливості функціонування хрононімів у контексті історичної прози дозволили дійти висновку про досить велику активність даного класу онімів, які є, по суті, темпоральними маркерами, чіткими локалізаторами часу дії. Це зумовлене прагматичною спрямованістю історичної повісті О.Назарука „Роксоляна” і певними особливостями використання мовних засобів, у т.ч. і онімних. Саме жанр історичної прози, поезії, драматургії зумовлює використання хрононімів, що є „своєрідною словесною ємністю”; вони „консервують спогади про те, що відбулося в певний час у певному місці” [3, с.68], і служать правдивому відтворенню історичної правди.
Список використан6ої літератури:
- Богин Г.И. Рефлексия и понимание в коммуникативной подсистеме „человек – художественный текст” / Г.И.Богин // Текст в коммуникации: Сб. науч. труд. – М.: АН СССР, 1991. – С.22-40.
- Назарук Осип. Роксоляна: Історична повість / Осип Назарук. – К.: Школа, 2008. – 336 с.
- Неклесова В.Ю. Хрононіми у руслі когнітивної лінгвістики В,Ю. Неклесова // Записки з ономастики: Зб. наук. праць. – Одеса: Астропринт, 2009. – Вип.12. – С.64-73.
- Реммер С.А. Употребление хрононимов в тексте литературного произведения / С.А.Реммер // Восточноукраинский лингвистический сборник: Сб. науч. труд. – Вып.6. – Донецк: Донеччина, 2000. – С.188-194.
- Ткачева В.М. Структурно-семантические типы хрононимов в „Новгородской первой летописи старшего извода” / В.М.Ткачева // Восточноукраинский лингвистический сборник: Сб. науч. труд. – Вып.4. – Донецк: Донеччина, 1998. – С.148-156.
