Кузик Н.Ю. КАТЕГОРІЯ РЕЧЕВОСТІ ЯК ОЗНАКА “НОВОГО РОМАНУ” У ФРАНЦУЗЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ІІ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Кузик Н.Ю.

аспірантка кафедри французької філології,

Львівський національний університет імені Івана Франка

КАТЕГОРІЯ РЕЧЕВОСТІ ЯК ОЗНАКА “НОВОГО РОМАНУ” У ФРАНЦУЗЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ІІ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

50-60-ті роки ХХ століття у французькій літературі позначені утвердженням “нових оповідних технік” (за тлумаченням Р. Барта, [4, c. 122] ) серед яких літературознавці виділяють “Новий роман”. Особливістю “Нового роману” є те, що твір не становить спосіб вираження і розкриття певних ідей; його мета – власне текст, який не потребує типового героя. Його персонажі дуже часто не мають конкретних імен: для їх позначення достатньо інколи й однієї літери, або ж одного й того ж імені для декількох персонажів, інколи персонаж змінює своє ім’я упродовж твору (як це стається з Караманлісом у творі Жоржа Перека “Quel petit vélo à guidon chromé au fond de la cour ?”).

“Новий роман” дозволяє шукати нові форми для відтворення сьогодення, він готовий до нових відкритів. Автори “Нового роману” відмовляються від всезнаючого оповідача і дозволяють пірнути у незв’язність потоку свідомості, вираженої від першої особи, залишаючи читачеві можливість сформувати власні асоціації під впливом складних психологічних тенденцій свого часу. Поняття часу також набирає нових ознак, оскільки не представяє лінійного розвитку подій, адже автори намагаються поєднати у теперішньому часі минуле і майбутнє, дійсне та уявне. Така манера спонукає письменників до пошуків нових способів організації тексту, наближаючи прозовий твір до поезії: частотність повторів, варіації на нав’язливі теми (variation sur un épisode obsédant) [6, c. 395], ретардація оповіді, відкриті фінали створюють складну архітектоніку твору.

Твір, написаний у стилі “Нового роману” не є формалістським, а лише відтворює дійсність надзвичайно реалістичним і об’єктивним способом, про що говорять французькі письменники і літературознавці А. Роб-Гріє, Н. Саррот, М. Бютор [9, 10, 5].

Уже зазначена вище відмова від традиційного зображення персонажа твору, спонукає авторів “Нового роману” привернути увагу до світу речей (univers d’objets, de choses). Читач не може оминути численні описи, адже вони констатують присутність того чи іншого об’єкта з вичерпною і детальною візуалізацією, без жодної психологічної глибини. Читачеві немає необхідності шукати якісь символічні значення, адже такі значення не закладені автором у творі.

Таким чином, вводиться поняття шозизму (фр.: chose – річ), предметності (фр.: objet – предмет), а відтак і терміну “littérature objective”. Термін “littérature objective” вжито Р. Бартом у його дослідженні “Essais critiques” [3], у якому учений детально описує характеристики речей, об’єктів у творчості А. Роб-Гріє. Р. Барт підкреслює особливість їх дзеркального зображення. Вони не містять прихованого змісту чи натяку; опис завжди на поверхні і зорієнтований радше на зорове сприйняття, неодмінно з представленням його контурів чи границь (la limite de l’objet) [3]. Мистецтво А. Роб-Гріє, на думку Р. Барта, полягає у представлені предмета, що “існує тут” (être là), але позбавлений будь-яких якостей, тобто є “щось” (être quelque chose) [3].

Нам видається логічним, що у даному контексті розгляду проблеми термін “littérature objective” може інтерпретуватися двома способами: “об’єктивна література”, виходячи зі значення прикметника “objective”, а також “література предметності” (littérature d’objet). Такі міркування можуть бути підтвердженні поясненням зі словника “Nouveau Larousse élémentaire”, де предмет (objet) – це все, що піддається зору, що можна охопити поглядом [8].

Термін “шозизм” (chosisme від фр. ім: chose – річ) уперше був згаданий Ж.-П. Сартром у його есе “Imagination” у 1936 році [7]. Крім того, Сартр говорить про шозизм у “L’Etre et le néant”, аналізуючи тривимірність абстрактних понять – сором (honte) і стосунки між закоханими ­(relation entre l’amant et l’aimé). Перший вимір – avoir honte (соромитися), другий – moi (я), третій – autrui (хтось інший). Якщо одна з ознак зникає, як стверджує Сартр, то зникає самé поняття. Отже, абстрактні поняття розглядаються як реальність, дійсність, шозизм власної об’єктивності (le chosisme de mon objectivité) [11, с. 329]. У нього шозизм – це щось незграбне (maladroit) і заплямоване (entaché).

Отож, у представників “Нового роману” “шозизм” перетворився на своєрідну філософію, де головними героями творів стають речі. Вони детально описуються з точки зору візуального мистецтва – малярства та кінематографа [2, с. 13].

У французькій літературі школу “шозизму” представляють А. Роб-Гріє, К. Сімон. З цією школою пов’язують також ім’я Ж. Перека. Опрацьовані джерела дають нам підстави додати до цього напрямку ще й автора терміну – Ж.-П. Сартра. Риси “шозизму” можна помітити і у творчості французького поета Франсіса Понжа (1899-1988). На його думку, повернення до зображення предметів зможе відновити поезію, яка потонула у “синтиментальних ілюзіях і беззмістовній пишномовності” [6, с. 149].

Особливий акцент на зовнішнє зображення речей і предметів було притаманне не лише творам французької літератури, але й стало художньою течією у Німеччині ще у 20-х роках ХХ століття. Ця течія охопила живопис, архітектуру, кіно, музику, а в літературі з’явився термін “Neue Sachlichkeit” (Нова речевість, Нова предметність, Нова матеріальність). Так званий “прийом камери”, погляд оповідача, який фіксує все, не претендуючи на реалістичну всезагальність, пов’язують у німецькій літературі з творчістю Р. М. Рільке [12].

Щодо англійської літератури, то зображення світу речей не стало підставою ні для появи нового терміну, ні для літературної течії. Воно перетворилося на невід’ємну частину ідейно-естетичної думки авторів художніх творів ХХ століття [1, c. 10]. Як зазначають дослідники, у такого типу оповідях домінує візуальний спосіб зображення речей, як це відзначається у французькій літературі, хоча зображення світу речей в англійській художній літературі цього періоду, на відміну від французьких творів, тісно пов’язане з відображенням людських почуттів і часто несе у собі прихований зміст.

Отож, манера візуального зображення світу речей, яка притаманна авторам “Нового роману”, принесла у літературу новий спосіб відображення дійсності. Категорія речевості знайшла своє найочевидніше і найповніше відображення у французькій літературі ІІ половини ХХ століття і стала головним філософським кредо А. Роб-Гріє, К. Сімона, Ф. Понжа, Ж. Перека. Тому нам видається перспективним дослідження поняття речевості з огляду на його семантико-прагматичні і стилістичні особливості.

Список використаної літератури:

1. Ковальова Т. П. Лінгвопоетичні особливості зображення світу речей в англійській художній прозі ХVIII-XX століть: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. Наук : спец. 10.02.04 “германські мови” / Т. П. Ковальова. – Київ, 2000. – 20 с.
2. Романова О. Кіноромани Алена Роб-Ґріийє : (Аспекти синтезу мистецтв): монографія / О. Романова. – Черкаси: ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2012. – 244 с.
3. Barthes R. Essais critiques / R. Barthes. – Paris : Seuil, 1964. – 288 p.
4. Barthes Littérature occidentale / R. Barthes. – Lausanne : Éditions Grammont S. A., Barcelone : Salvat Editores S. A., 1975. – 144 p.
5. Buttor M. Essais sur le roman / M. Buttor. – Paris : Gallimard, 1992. – 184 p.
6. Darcos X., XX siècle en littérature / X. Darcos, A. Boissinot, B. Tartayre. – Paris : Hachette, 1989. – 496 p.
7. Le Grand Robert de la langue française: deuxième édition: en 6 volumes. V.2 / dirigée par Alain Rey. – Paris : Dictionnaire le Robert, 2001.
8. Nouveau Larousse Élémentaire. – Paris : Librairie Larousse, 1967.
9. Robbe-Grillet A., Pour un nouveau roman / A. Robbe-Grillet. – Paris : Minuit, 1963. – 188 p.
10. Sarraute N. L’Ère du soupçon / N. Sarraute. – Paris: Gallimard, 1987. – 151 p.
11. Sartre J.-P. L’être et le néant. Essais d’ontologie phénoménologique / [Edition corrigée avec index par Arlette Elkaïm-Sartre]. – Paris : Éditions Gallimard,1943. – 684 p.
12. Романцова Б. Як писав Рільке: самозакохано, спонтанно, безсторонньо [Електронний ресурс] : матеріал лекції Анатолія Дністрового [“Як писали класики”], (Київ, 28 жовтня 2015 р.) / Б. Романцова. – Режим доступу: http://www.chytomo.com/news/yak-pisav-rilke-samozakoxano-spontanno-bezstoronno ( дата звернення 11.04.2016 )