Коцюба Н.Й. ЗАСОБИ ОФІЦІАЛІЗАЦІЇ ДОКУМЕНТНОГО ТЕКСТУ

Коцюба Н.Й.

кандидат філологічних наук, доцент,

Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

ЗАСОБИ ОФІЦІАЛІЗАЦІЇ ДОКУМЕНТНОГО ТЕКСТУ

Однією з найбільш важливих конститутивних характеристик документного тексту є його офіційний характер. На сьогодні актуальними є дослідження механізмів формування офіційності тексту, різнорівневих одиниць, задіяних в офіційно-діловому тексті, степінь офіціалізації різних жанрів ділових текстів та її послідовність, чинники, що визначають характер вираження офіційного початку в тексті. Результати цих досліджень сприятимуть глибшому вивченню суті офіційно-ділового тексту, виявленню внутрішніх механізмів його створення і функціонування.

Відомо, що в основі функціонування ділового писемного мовлення є дві протилежні тенденції – офіціалізації і деофіціалізації. Офіціалізацію визначають як процес входження неофіційного мовлення в ділову мову, формування на основі засобів повсякденної комунікації сутнісних властивостей ділової мови (такими властивостями є вироблені стереотипи ділового мовлення, що виступають її канонами) і подальший їхній розвиток. Результатом дії тенденції офіціалізації є ділові тексти, які мають високий степінь офіційності. Деофіціалізація – це процес ослаблення офіційного початку під впливом традицій неофіційної мови (він пов’язаний із зворотними процесами – процесами входження ділової мови в мову неофіційну комунікацію: повсякденну, художню, публіцистичну, наукову). З дією тенденції деофіціалізації офіційний початок ділового тексту слабшає [1].

Тенденція офіціалізації найповніше виявляється в процесах створення первинного документа, коли суб’єкт-професіонал (документознавець, юрист, фахівець сфери державного управління) створює ділові тексти-зразки. У подальшому ж їхньому функціонуванні, уживанні широким колом носіїв мови ми спостерігаємо взаємодію тенденцій офіціалізації і деофіціалізації: суб’єкт, створюючи діловий текст, орієнтується на канони ділового мовлення, він «вписує» їх у сформовану в його мовній свідомості систему уявлень про документний текст (процес формування цієї системи більше чи менше піддається впливові традицій побутового мовлення), що спричиняє різні відступи від встановлених правил.

Засоби офіціалізації документного тексту виявляються на семантичному, лексичному, морфологічному, комунікативно-прагматичному рівнях. Як зазначає Т. В. Бєляєва, «колорит офіційності формується…комбінуванням мовних засобів для оформлювання змісту мовлення» [2, с. 48].

На семантичному рівні засоби офіціалізації спрямовані на організацію змістовної частини основного тексту. У семантиці документного тексту головну роль відіграє така його ознака, як інформативність. Інформативність має свою специфіку: в офіційно-діловому тексті важливо чітко викладати факти (змістовно-фактуальну інформацію, як зазначає І. Р. Гальперін), до того ж факти піддають точному відбору: у документі зазначають тільки ті з них, які відображають суть викладеної проблеми, сприяють швидкому і точному розумінню поданої інформації. Одним із провідних компонентів семантики ділового тексту є модальний компонент, який виражається в приписах, спонуканнях до вчинення певних дій тощо.

Зміст офіційно-ділового тексту має бути виражений точно, зрозуміло та однозначно; у документі недопустимі двозначність і неточність, які можуть викликати різні тлумачення «у такому разі подвійний зміст або просто неясність, невизначеність змісту означає недосконалість тексту, його недостатню підготовку» [3, с. 245]. Маркерами смислової визначеності документа, його концептуальної суті слугує ціла низка ключових знаків. Це можуть бути окремі реквізити: назва виду документа (наказ, доповідна записка, звіт і т. д), що слугує вказівкою на характер модального компонента. заголовок до тексту (про виділення коштів, про створення робочої групи тощо) задає орієнтири для сприйняття інформації. Сильну роль у вираженні модальності тексту відіграють також перформативні дієслова (прошу, наказую тощо). Смислову визначеність тексту забезпечує його зв’язність, цілісність, що відіграють головну роль у його адекватному сприйнятті адресатом.

Що стосується лексичного рівня, то, як зазначають дослідники, є досить обмежена кількість слів, що мають суто офіційне забарвлення, наприклад, повідомлення, клопотання, позов, вищенаведений та ін. Особливо поширеними в офіційно-діловому тексті є клішовані словосполучення: враховуючи наведене вище, вжити заходів, втратити чинність, відповідно до наказу тощо. Вони є однією з найбільш яскравих відмінних ознак ділового мовлення. Крім того, офіційне забарвлення мають і назви органів влади, організацій, підприємств, установ (наприклад, Адміністрація Президента України, Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» тощо), які отримали найменування офіціонімов.

Деякі лексичні одиниці в документному тексті можуть втрачати офіційне забарвлення під впливом контексту. І навпаки, офіційного характеру можуть набувати загальновживані лексичні одиниці, ужиті в тексті документа (наприклад, перформативи прошу, наказую та багато інших прикладів).

На морфологічному рівні ознаку офіційності в тексті документа репрезентують складні відіменникові прийменники, як-от: у зв’язку з; на підставі; з урахуванням тощо. Однак більшість із зазначених одиниць, на наш погляд, має широке поширення взагалі в діловому мовленні. Це стосується також такої синтаксичної конструкції, як «ланцюжок» родового відмінка іменника (наприклад, з’ясування умов скоєння злочину; вжиття заходів впливу).

Виразною ознакою офіціалізації документного тексту є сама текстова модель певного виду документа (заяви, протоколу, наказу тощо). На текстовому рівні офіціалізація в офіційно-діловому документі репрезентуються через його реквізити як структурні частини тексту. Адже реквізити, крім вербальних, містять також невербальні компоненти (зображення Державного Герба України або емблему організації, цифрові коди та ін.), що містять значущу інформацію про установу як автора документа, зрозумілу для учасників ділової комунікації. Одиниці цього рівня закріплені в ДСТУ 4163-2003 [4].

Крім того, певне значення для формування характеру офіційності тексту мають паралінгвістичні параметри (друкований / рукописний текст, наявність / відсутність печатки, таємність / нетаємність документа тощо).

І, нарешті, що стосується комунікативно-прагматичного плану, то можемо визначити деякі найбільш жорсткі формули мовленнєвого етикету: наприклад, фрази Сподіваємося на подальшу плідну співпрацю; З повагою і пошаною, що досить поширені в діловому листуванні; форму звертання на Ви, використання якої має на меті, з одного боку, висловити позитивне ставлення до адресата, а з іншого – встановити соціальну дистанцію.

Таким чином, найбільше на офіціалізацію документного тексту впливають лексичні одиниці, клішовані словосполучення, що мають офіційне стильове забарвлення, і текстові моделі документів. Охарактеризувавши одиниці офіціалізації ділового писемного мовлення, можемо більш точно, повно і детально провести аналіз офіційного характеру тексту, визначити специфіку реалізації тенденцій офіціалізації і деофіціалізації, з’ясувати механізми генезису і функціонування ділового мовлення. Вивчення дії тенденцій офіціалізації та деофіціалізації також є актуальним у тих видах мовленнєвої діяльності, які пов’язані з оцінкою, тлумаченням, інтерпретацією якостей ділового тексту носіями мови: це може бути редагування ділового тексту, проведення лінгвістичної експертизи, оцінка юридичної сили документа та ін.

Список використаної літератури:

1. Сологуб О.П. О единицах официального функционирования языка / О.Сологуб. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.forex.ntu.edu.tw/en/files/writing/4125_8efcff7d.pdf (дата звернення: 12.04.2016).
2. Бєляєва Т. В. Особливості реалізації умовних відношень в офіційно-діловому стилі української мови / Т. В. Бєляєва // Вісник Дніпропетровського університету : Сер. «Мовознавство». – 2005. – Вип. 11. – Т. 1. – № 2/1. – С. 48–52.
3. Валгина, Н. С. Теория текста: учеб. пособие / Н. С. Валгина. – М.: Логос, 2003. – 173 с.
4. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації: Вимоги до оформлення документів. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.gerelo.dp.ua/index/info_dstu_4163-2003.html (дата звернення: 14.04.2016).