Каустов А.В. РИТОРИЧНИЙ ПРИЙОМ ПРОТИСТАВЛЕННЯ В АНГЛІЙСЬКОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛЕМІЧНИХ ДИСКУРСАХ ДОБИ РЕФОРМАЦІЇ: СЕМАНТИЧНІ МОДЕЛІ РЕАЛІЗАЦІЇ

Каустов А.В.

старший викладач,

Київський національний лінгвістичний університет

РИТОРИЧНИЙ ПРИЙОМ ПРОТИСТАВЛЕННЯ В АНГЛІЙСЬКОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛЕМІЧНИХ ДИСКУРСАХ ДОБИ РЕФОРМАЦІЇ:

СЕМАНТИЧНІ МОДЕЛІ РЕАЛІЗАЦІЇ

Полемічний дискурс як публічна суперечка, мета якої полягає у перемозі супротивника будь-якими засобами та в переорієнтуванні аудиторії на свою сторону, відзначається наявністю двох адресатів – опонента, який займає відносно автора протилежну світоглядну позицію, й аудиторії, за яку бореться автор [Хоменко 2008]. Онтологічна несумісність позицій автора й опонента зумовлює конфліктний характер полеміки, під яким розуміємо антагонізм і зіткнення протилежних інтересів, і визначає залучення двох полемічних стратегій як планів досягнення певної позамовної мети [Иссерс 2008, с. 54; Чернова 2009, с. 32]: конфронтаційної, спрямованої на компрометацію опонента, та коопераційну, призначену для перетягування аудиторії на свій бік [Чернова 2009, с. 32].

Стратегії реалізуються за допомогою тактик, тобто наборів мовленнєвих прийомів, що відповідають за відбір мовних засобів [Иссерс 2008, с. 110]. Прийом протиставлення, про який ідеться в цьому повідомленні, реалізує в англійському й українському полемічних дискурсах доби Реформації тактику відчуження, підпорядковану конфронтаційній стратегії, шляхом атрибутування опонента з категорією чужого, а аудиторії й автора – з категорією свого через апелювання до дихотомії свій – чужий, заснованою на універсальній бінарній рецепції дійсності [Jaeggi 2014]. У добу Реформації ця рецепція посилюється християнською теологією, у якій бінарні ряди становлять вісь релігійного світосприйняття: Бог-диявол, добро-зло, чесноти-гріхи [Człowiek średniowiecza 1996]. У цьому контексті кожен з елементів навколишньої дійсності співввідноситься з однією з двох – божественною (акцептованою) чи диявольською (забороненою – відчуженою) – вертикаллю.

Відчуження опонента за допомогою прийому протиставлення виражається мовними одиницями з семантикою дистанційованості, які створюють умовний кордон між своїми та чужими: займенниками, пор. англ. we – they, our – their та укр. ми – вони, наш – їхній; номінативними одиницями на позначення відмінних статусів опонента й аудиторії: пор. англ. rich – poor, gentleman – commoner, укр. богатый – бѣдный, панъ – простакъ тощо. Прийом протиставлення має в англійському та українському полемічних дискурсах лише ізоморфний характер, тобто спирається на універсальні для обох дискурсів семантичні моделі реалізації: дистанційованості та протиставлення.

Семантична модель дистанційованості реалізує прийом протиставлення мовними одиницями з відповідною семантикою. Ізоморфність цих моделей в англійському та українському полемічних дискурсах полягає у використанні займенників із протиставною семантикою. Їхнє застосування ілюструють наступні приклади з дискурсів двома порівнюваними мовами: 1. They see their owne destruction, and yet they have no grace to avoide it. Yea, they are becomen so blinde, that, knowing the pit, they headlong cast them selves in to the same [Knox 1855, p. 395]; 2. Вашъ вѣкъ, ваше лживо царство, ваша суетная слава, ваша безецная роскошъ, ваше идолопоклоняемое могутство, ваша ногайская владность и началство, ваше все [Вишенский 1865, с. 251]. Протиставлення в прикладі 1 позначено займенником they із семантикою дистанційованості опонента (католицьких володарок доби Реформації) від аудиторії (протестантів), в поєднанні з мовними одиницями з пейоративною конотацією: іменниками destruction, словосполученням no grace, прикметником blinde. Протиставлення опонентів (єпископів-уніатів) та аудиторії (представників православ’я) в прикладі 2 реалізується аналогічними до попереднього прикладу мовними одиницями української мови: займенниками вашъ, ваше, ваша із семантикою дистанційованості в поєднанні з мовними одиницями, спрямованими на пониження суспільного статусу опонентів прикметниками лживое, суетная, безецная, ногайская, идолопоклоняемое, іменниками розкоші, владность.

Семантична модель протиставлення передбачає використання мовних одиниць на позначення дихотомій статусів опонента й аудиторії: соціальних, пор. англ. прикметники rich – poor, іменники gentleman – commoner, укр.прикметники богатый – бѣдный, іменники панъ – простакъ; релігійних, англ. прикметники rightesnous – sinful, proud – meek; укр. прикметники правѣдный – грѣшный, гордый – смирѣный тощо. Ізоморфізм семантичних моделей протиставлення в англійському та українському полемічних дискурсах доби Реформації продемонструємо на прикладі дихотомії релігійних статусів опонента й аудиторії, яку ілюструють наступні речення: 1. From Manners to look towards our Doctrine: The novelty of our religion, you say, hath discouraged you: theirs hath drawn you with the reverence of her age. If there be any point or our religion younger than the Patriarchs and Prophets, Christ and his Apostles, the Fathers and Doctors of the Primitive Church, let it be accursed, and condemned for an upstart [Hall 1888(б), p. 4]; 2. А кому на свѣте може быти тайно, же зъ грековъ философы, з грековъ богословцы увесь свѣть маеть, без которыхъ и его Римъ нячого не знаеть [Смотрицкий 1887, с. 34]. Модель протиставлення релігійних статусів в прикладі 1 передбачає доведення вищості протестантизму по відношенню до католицизму через акцентування його давнішого походження, що виражено іменниками reverence, age, протиставленими одиниці novelty на позначення сучасності. З метою підтвердження більш раннього походження протестантизму автор використовує мовні одиниці, які іменують авторитетів із Святого Письма й історії ранньої церкви: Patriarchs, Prophets, Christ, Apostles, Fathers, Doctors. Посилення протиставлення опонента й аудиторії в наведеному прикладі забезпечується парами займенників на позначення дихотомії свій–чужий: you – us, theirs – our. Модель протиставлення релігійних статусів в прикладі 2 передбачає ствердження вищості в українській традиції того часу православної теології над католицькою за допомогою іменника богословцы на позначення походження трансцендентного знання від Бога, що підсилюється гіперболою увесь свѣть, та дієсловом маеть із позитивною конотацією загального поширення зазначених знань. Підвищення релігійного статусу православної церкви супроводжується відповідним пониженням позицій опонента – католицизму, яке виражене займенником нячого та дієсловом в заперечній формі не знаеть на позначення відсутності оригінальної теологічної доктрини католицької церкви. Дихотомію свій – чужий в аналізованому прикладі експліковано етнонімом грековъ на позначення свого, тобто православ’я, та топонімом Римъ на позначення чужого, з яким співвідноситься католицька церква.

Таким чином, прийом протиставлення реалізує тактику відчуження, підпорядковану конфронтаційній стратегії, шляхом атрибутування опонента з категорією чужий, а аудиторії й автора – з категорією свій, що втілено в ізоморфних моделях з семантикою віддалення, яка передається мовними одиницями зі значенням дистанційованості та ізоморфними семантичними моделями протиставлення опонента й аудиторії номінативними одиницями на позначення дихотомії їхніх статусів.

Список використаної літератури:

1. Вишенский І. Посланіе Афонскаго монаха Іоанна Вишенскаго къ митрополиту и епископамъ Югозападной Руси, принявшимъ унію / І. Вишенский // Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, – Спб., 1865. – Т.2. – С. 227–253.
2. Иссерс О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи / Оксана Сергеевна Иссерс. – М. : Едиториал УРСС, 2008. – 284 с.
3. Смотрицкий Г. Ключъ царства небеснаго, западно-русское поле­мическое сочиненіе 1587 г. / Г. Смотрицкий // Архив Юго-Западной России, – К., 1887. – Т.7, Ч.1. – С. 232–265.
4. Хоменко І. В. Еристика – мистецтво полеміки : [навчальний посібник] / Ірина Вікторівна Хоменко. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 280 с.
5. ЧерноваП.А. Языковая форма и функции полемического высказывания (на материале современного немецкого языка) : дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 / Полина Анатольевна Чернова. – СПб., 2009. – 197 с.
6. Człowiek średniowiecza / [red. J. Le Goff]. – Warszawa : Oficyna Wydawnicza Volumen, 1996. – 472 p.
7. Encyclopedia of Rhetoric / ed. Th. O. Sloane. – Oxford : Oxford University Press, 2006. – 837 p.
8. Hall J. Serious Dissuasion from Popery / J. Hall // The Works of the Right Reverend Father in God, Joseph Hall. – London: S. Whitingham, 1808. – Vol. 9. – P. 3–21.
9. Knox J. The First Blast of the Trumpet Against the Monstrous Regiment of Women / JоhnKnox. – London: Southgate, 1878. – 78 p.
10. Jaeggi R. Alienation / Rahel Jaeggi. – New York: Columbia University Press, 2014. – 301 p.