Хоменко О.В. МАНІПУЛЯТИВНИЙ ВПЛИВ У ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ

Хоменко О.В.

магістр

Науковий керівник: Зубченко О.С.

кандидат педагогічних наук, доцент,

Київський університет імені Бориса Грінченка

МАНІПУЛЯТИВНИЙ ВПЛИВ У ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ

У сучасному суспільстві актуальні і необхідні знання моделей і механізмів мовленнєвого впливу на свідомість людей. Політичне маніпулювання, виборчі технології стають вирішальними в управлінні суспільством, оскільки переважна більшість громадян сприймає навколишній світ через виборчий процес і засоби масової інформації. В країнах світу політична боротьба ведеться лінгвістичними методами політичного маніпулювання, що дозволяють конструювати символічну реальність, яку ніколи не буде перетворено на життя [3]. Коли бажання та почуття людей бувають використані політиками, виникає криза довіри до влади, загострюються соціальні протиріччя.

Мовленнєвий вплив на адресата відбувається з використанням маніпулятивних стратегій сучасними англомовними ЗМІ з залученням новітніх інформаційних технологій. Маніпулятивна стратегія – це оптимальна реалізація інтенції маніпулятора щодо конкретної мети, здатність контролювати й редагувати комунікацію на рівні тактичних прийомів з метою впливу на об’єкт маніпулювання, його політичні стереотипи, ціннісно-моральні настанови та поведінкові реакції [5]. Головними елементами маніпулятивної стратегії є наступні: вибір глобального наміру або місії; визначення порядку презентації та черговість реалізації складових сценарію; побудова структури спілкування у певному комунікативному режимі (діалог, монолог тощо), стилі (епічний, розмовний), жанрі (іронія, декларація, програма, заклик). [6].

Основою будь-якого маніпулювання масовою свідомістю є міфи – твердження чи ідеї, які сприймаються переважно на віру, без критичного осмислення [3]. Політичні міфи створюються відповідно до соціальної психології людей і цілей маніпуляторів [2]. В кожному суспільстві побутують міфи, які активно підтримуються і правлячими колами, зокрема за допомогою засобів масової інформації. Міфологизація тісно зв’язана з процесами моделювання (фреймінга). Так наприклад, актуалізація фрейма «конфлікт» через метафору «jumped into the fray» (кинулась у бійку), що говорить про такі негативні якості, як амбіційність, імпульсивність і агресивність, використовується з метою негативного відношення до Хілларі Клінтон як до політичного лідера:

WASHINGTON (CNN) -- Sen. Hillary Clinton jumped into the fray…(Сенатор Хілларі Клінтон кинулася у бійку …)

[Hillary Clinton launches White House bid: 'I'm in' - CNN.com

edition.cnn.com/2007/POLITICS/01/20...]

Ефект в передвиборчих промовах досягається, наприклад, завдяки наростанню, синтаксичним конструкціям, які акцентують важливість вибору, який повинні зробити виборці. Таким чином, кандидат «підштовхує» виборців до думки, що, голосуючи за нього, вони вносять вклад в забезпечення благополуччя і процвітання Америки. «America, the time for change has come. In five days, we can choose to invest in health care for our families, and education for our kids, and renewable energy for our future». [politicalticker.blogs.cnn.com/2008]

Принцип реалізації створеної мовою маніпулятора ілюзорної картини реальності полягає в тому, щоб у масовій свідомості почали функціонувати нові конструкції (ідеї, мотиви, ярлики), які в перспективі стануть невід’ємною частиною процесу прийняття рішень та поведінкових актів. Ключем до функціонування нових конструкцій та модифікації поведінки стають політичні тексти, метою яких стає “надання інформації” щодо політичних процесів, явищ, подій та ін.

Очевидно, що політичне маніпулювання слугує не тільки для отримання суспільної підтримки в період виборів, але й для щоденного управління стабільним суспільством. Часте використання у виступах політиків абстрактних понять, що актуалізують для американських виборців цінності і ідеології (freedom, democracy, unity, independence, patriotism), мають агітаційну направленість, що виражається в створенні образу патріота і борця за процвітання американського суспільства.

«When we end this war, we can reclaim the cause of freedom and democracy.» [Obama B. Turning the Page in Iraq].

Лінгвістичні методи політичного маніпулювання це “знаряддя” політичних акторів, які намагаються викривити або спотворити сприйняття політичної реальності задля досягнення власних цілей та отримання політичної перемоги [5]. Незалежно від того, демократичним чи недемократичним є походження політичної влади, політикум завжди прагне її утримати та використовувати на користь власних інтересів. За умов “дефіциту харизми” політикум використовує маніпулятивний потенціал політичної мови: реалізує маніпулятивні сценарії та використовує методи політичного маніпулювання [6].

Особливу роль у маніпулятивних процесах відіграють лінгвістичні тенденції, а сучасна політика стає суто мовним полем, у межах якого вона відтворюється, функціонує та трансформується. Відмінність політичної мови від повсякденної, яка полягає в такій зміні співвідношення між знаком (словом) і значенням, при якому звичні одиниці мови отримують незвичну інтерпретацію, а речі “перестають називатися своїми іменами” [4].

Реальне слово часто виступає у вигляді вершини айсберга. Коли офіційна влада Росії назвала чеченців "бандформуваннями" ("бандформированиями"), це санкціонувало застосування зброї для вирішення конфлікту. Раніше цей же прийом застосував Дж. Буш, назвавши американців, що залишилися в Кувейті після іракського вторгнення, "заручниками". Вживання такого слова легко включає сценарій звільнення заручників із застосуванням зброї.

Не можна залишати без уваги і мовну поведінку українських політиків. Так, К.Головинський застосував методи лінгвістично-психологічного аналізу до текстів деяких українських політиків. У своїх дослідженнях він ставить за мету проаналізувати офіційні виступи, промови, заяви, інтерв’ю цих політиків і на основі цього побудувати картину їх бачення зовнішнього світу та отримати можливість передбачити їх майбутню поведінку [1]. Отже, можна констатувати, що для останніх десятиріч характерним є інтенсивне вивчення проблеми політичної мови в різних її аспектах.

Мета політичного маніпулювання - отримання, реалізація і збереження влади [7]. На нинішньому етапі життя українського суспільства такі цілі досягаються шляхом виборів. Успіх на них неможливий без значної суспільної підтримки. Відповідно – цілі маніпуляторів зводяться до формування у виборців думки обов’язково підтримати певну політичну силу. Маніпулятор має вгадати соціальні очікування і запропонувати оптимальний образ кандидата чи програму. Маніпуляція реалізується за рахунок викривлення інформації з метою зробити читача (виборця) своїм однодумцем, примусити його прийняти точку зору кореспондента. Це досягається використанням мовних засобів.

Отже, владу здобуває не той, хто розуміється на суспільних проблемах і може запропонувати ефективні шляхи їх розв’язання, а той, хто зумів себе „продати” найбільшій кількості виборців.

Список використаної літератури:

1. Головинський К. „Експансіоніст” та „впливовий лідер”: політичні

діячі в дзеркалі лінгвістично0психологічного аналізу // Нова політика. –

1998. – № 1. – С. 52 0 57.

2.Дмитрук О. В. Маніпуляція поняттями і фактами в сучасних англомовних ЗМІ // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – Харків, 2005. – № 667. – С. 57-61.)

3.Кассирер Э. Техника современных политических мифов // Политология: хрестоматия / [cост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин] / Э. Кассирер. − М.: Гардарики, 2000. − 843 с.

4. Паршин П.Б. Лингвистические методы в концептуальной реконструкции // Системные исследования. - Б. м., 1986.

5.Юр’єва О.Г. Маніпулювання масовою свідомістю: сутність та механізми реалізації // Журнал “Трибуна”. – 2004. - №11-12. – С. 20-21.

6. Юр'єва Олена Геннадіївна. Лінгвістичний вимір політичного маніпулювання : дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Донецький національний ун-т. — Донецьк, 2006. — 199арк. — Бібліогр.: арк. 170-199

7.Шейгал Е.И. Язык и власть // Языковая личность: проблемы лингвокультурологии и функциональной семантики. – Волгоград: Перемена, 1999. – С. 142–138.